«Читацьке слово» про перспективи України

Передмова редакції. В «адмінські повідомлення» нашої ВК-Спільноти один з підписників надіслав цей текст з проханням опублікувати його думку про перспективи країни та спільного виходу з «постмайданного кошмару». Ми вже неодноразово зверталися до нашої аудиторії — як до однодумців-адекВатників, так і до найбільш розумних з опонентів — з пропозицією надсилати тексти з Вашими думками та власними спостереженнями. Чекаємо на Вас!

Роки два тому світлих перспектив для України на горизонті не було. Хто міг прийти на місце українських націоналістів, які є суцільною шкодою для України? Парадокс, але це дійсно так — українські націоналісти, а саме Україну не люблять. Немає іншої якоїсь страти, що принесла б Україні більше шкоди , аніж націоналісти, які за визначенням нібито мають Україну любити. Тоді на місце націоналістів не було кому прийти. А зараз така кандидатура поступово готується. Але, щоб зберегти інтригу — назвемо її пізніше, а поки що поговоримо про світлі перспективи для України.

7 грудня 2013 року, в розпал майдану, Віктор Янукович поїхав у Китай. Україна стала й є до цього часу однією з чотирьох православних країн, що входять у китайський пояс шовкового шляху — пояс процвітання й спільної долі з величним соціалістичним Китаєм. Тоді плекалися плани про китайські технології переробки донбаського вугілля на штучний газ (стане непотрібним російський газ), про китайські капіталовкладення в українську економіку (а Китай зарезервував 3 трлн. американських доларів на економічний розвиток зони процвітання шовкового шляху). Але Європі (хоча, скоріше не Європі, а амерівським хазяям Європи) це не сподобалось. Європі дуж-ж-же хтілося трошки пограбувати Україну, нічого в неї не вкладаючи. Задля цього Європа підтримала-підштовхнула проєвропейський майдан. Ну — вдалося. Майдан переміг. От пограбувати — не зовсім вдалося. Свої (називати прізвища не потрібно — на слуху, всі їх знають) встигли пограбувати раніше. Та ще й запалили багаття в рідному домі. А що їм те багаття — вони космополіти, громадяни всесвіту. Не розуміють, дурненькі, що грабіжників на Заході не дуже-то поважають, — бо ж Захід грабував давно, встиг «пореспектабільнішати» з того часу. Але мова не про те. Про світлі перспективи.

Китай зараз терпляче чекає, аж допоки Україна — при цьому режимі або після його знищення — розчарується у лицемірній Європі. Вже й МВФ кредитів не дає, вже й злочинна асоціація вкинула українську економіку на денце, а українці все традиційно на Європу з надією дивляться. Але Європа вже залізла до кишені кожного пересічного — хапай її за руку! Колись-то все таки схоплять, протверезіють.

І для цього часу вже підготовано кандидатуру, у яку сам бог велів китайцям вкласти гроші. Проукраїнську нібито кандидатуру. Кандидатуру, яка вже двічі безперешкодно з’їздила у Донецьк з Луганськом та ще й тріщить про ці поїздки на кожному розі. Тобто, вже налагодила зв'язки для замирення у громадянській війні. І СБУ чомусь до неї не чіпляється... аж дивно...

А сама кандидатура колись-то чіплялась до гімназії у своєму районі за викладання на російській мові. Але це було колись. Давно, коли ще кандидатурою не була. З врахуванням того моменту, що Китай — креатура узагальнених Ротшильдів, можна виробити гіпотезу про те, звідки ноги у кандидатури ростуть. Цікаво, а сама кандидатура про це здогадується, чи ні? Менше з тим, називаємо кандидатуру. Тетяна Монтян.

А Китай таки зараз (соціалістичний!) — остання надія й дійсно єдина світла перспектива. Бо ж Китай не вимагає людожерських реформ пенсійних систем та ЖКГ від країн, у які вкладає гроші. Африканські країни на нього мало не моляться. Та ще й обганяють Україну за темпами економічного зростання. Думайте, громадяни титульної національності, що вам важливіше: відновлення економіки на засадах прагматизму, або ненависть до «нібито сепарів» та «псевдо-терористів». Війну треба кінчати. «Патріотів» чекає суд, денацифікація й електричний стілець для деяких «особливих». З Донбасом треба миритись. З Росією — теж. З ненависті — не прогодуєшся. А надія є. Китай допоможе. Це — в його інтересах. Саме цей варіант є «шовковим шляхом».

З повагою, Олексій С., м. Червоноград


Разом із цим читають

Коментарі

Залишити коментар

*