Сихів — це доказ досягнень «окупаційної» радянської влади

Зараз дуже багато брехні — що про давню, що про зовсім недавню історію. Тому даний нарис на історичні теми вважаю вкрай необхідним — щоб протидіяти брехні. Розповім я тут про те, що розповідали мені мої батьки. Своїм батькам я вірю більше, аніж «офіційній» так би мовити «історії». Спробую розпочати традицію народної історії на противагу брехливій історії, призначеній для задурювання. Ну а читачі хай самі вирішують, вірити мені, чи ні. Я цим фактам — вірю.

В кінці 40-х років багато хто з освічених людей Східної України приїжджав на Захід України, щоб допомогти братам з Заходу. На Заході в ті часи було обмаль спеціалістів — бо ж Захід не пройшов через революцію боротьби з неписьменністю, тому що у часи лікнепу Захід України був ще у складі інших держав. І ці спеціалісти-переселенці пліч-о-пліч з галичанами побудували нам сучасне місто, яким ми його знаємо…

Ну а тепер конкретно про те, що розповідала мені мама. Мама (прізвище не вказую через необхідність виконувати вимоги «техніки безпеки», але прийде час, коли і прізвища можна буде вказати) у 50-і роки була комсомольським ватажком цеху (а на великому підприємстві цех — сотні, інколи й тисячі людей). Фірму, на якій працювала мама, тоді називали «Прогрес». Тоді (та й тепер) «Прогрес» виробляв якісне взуття. Так от, в цеху стояв архітектурний макет з високими житловими будинками. Макет мікрорайону «Сихів». Молодь з навколишніх сіл, що приїхала у Львів працювати (тоді у Львові була робота, на кожному паркані висіли об’яви з написом «потрібні» і переліком професій тих, хто був конче потрібним на виробництві), так от ця молодь дивилась на отой макет комфортабельного житлового масиву і не вірила. Не вірила, що отой житловий масив буде побудовано. Люди звикли, що поляки їх вважають «бидлом» (велика рогата худоба, хоча львів'янам це пояснювати не треба); а про роботу і житло для «бидла» не дбають.

А на Сихові в ті часи жили цигани у своїх халабудах (інакше ці споруди не назвеш). Тоді Сихів був центром розповсюдження наркотиків і місцем, де розташовувались усілякі «малини» професійних крадіїв. Тоді здавалось, що так було, і так буде, здавалось, що сучасний житловий масив там не буде побудовано, що це неможливо. Моя мама була тоді комсомолкою, тому вона ВІРИЛА, що масив буде. І він таки виріс, оцей масив, і він точно такий, яким був зображений на макеті в цеху підприємства. А розповіла мені мама про це, коли ми їхали на маршрутці на дачу через Сихів. І додала: «Ну от, стоїть. А вони не вірили».

От і стоїть Сихівський масив, як доказ здійснення планів оббреханої радянської влади. Як доказ того, що буває влада народна і буває влада антинародна. Квітнуть яскраві квіти у палісадах біля висоток, і навіть дерева у Сихівському масиві вже високі і зовсім дорослі. Влітку тут тінисто й затишно. Гарно. Немає циганських халабуд. Немає «малин». Наркопритони?.. Не знаю. Може в деяких квартирах і знов з'явилися, після «незалежності» та «революції гнідоністі». Життя зараз тяжке, люди хочуть забутися. Але стоїть реальний матеріальний доказ досягнень «окупаційної» радянської влади. А ще стоять пустками чи використовуються не за промисловим призначенням будівлі тих заводів і фабрик, тих дитячих садочків і шкіл, що побудували «москалі-завойовники». І чомусь нова постмайданна «влада» не хоче в рамках декомунізації повернути «москалям» гроші, вкладені у будівництво... А було б справедливо. Отакий маленький екскурс у зовсім недавню історію. А висновки робіть самі — хто вам рідний, а хто нерідний. З ким дружити і з ким воювати. І мамі я вірю — на те вона й мама. А Ви? Вірите?


Разом із цим читають

Коментарі

Залишити коментар

*