«Волинь», Росія та основне питання української філософії

Переглянув польський фільм «Wołyń». І просто не можу не сформулювати основну філософську проблему, яку винесла на поверхню ця кінокартина. Навіть вважаю цю проблему основною проблемою сучасної української філософії.

Фільм дивиться на одному диханні. Правда життя, подекуди навіть натуралізм; є деякі повторення історичних міфів, але НЕ відносно бандерівців чи Волинської Різанини.

Мене найбільше вразив один момент — як головна героїня Зося приймає отіл у корови, а потім сидить біля хати зі своїм власним дитинчам, та сяє своєю посмішкою. Це єдиний такий момент у фільмі, де Зося посміхається. Все інше — кишки, скривавлені топори, здирання шкіри з живих — суцільне жахіття. І весь час коливаються чаші ваг: вбивати, чи не вбивати, вбивати, чи не вбивати... Після оцього жахіття виникає думка — а чи достойні життя ті, хто оце робив, ті, хто вбивав? А їх потомки? А весь народ, що отакого поробив? А таки було таке... хоча було різне. Хіба не польська шляхта експлуатувала українських селян? Та ще й зверхньо називала їх бидлом? Хіба не було Коліївщини, Гонти, Олекси Довбуша, Котовського? То хто ворог? Що можна робити, а що не можна? Навіть стосовно ворога? Такі питання — прерогатива етики й моральності, а етика — частина філософії. І через те, що історія повторюється, оці питання зараз стали основним питанням філософії в Україні. Бо ж знову ворогом українця «визначено зверху» цілий народ — «москалів», як їх прийнято називати у деякому середовищі, тобто росіян.

Не того ворога нищили бандерівці під гасло «Слава Україні» у фільмі «Волинь». Не того — гнобила селян польська шляхта, а від бандерівських рук гинули прості люди, включно старих і малих.

А зараз ворога хіба вірно «позначено»? В чому завинили російськомовні шахтарі та інженери Донбасу? А країна Російська Федерація — який з неї, вибачте, «аХресор», коли обраний президент та його оточення мають бізнес на території РФ, російські амбасади працюють у звичайному режимі, а сотні тисяч, якби не мільйони, українців заробляють російський рубль заради годування своїх родин в Україні…

Чи була Росія ворогом історично, як з піною у рота доводить В’ятрович та інші хворі на голову? Для Прикарпаття/Західної України — звісно ж ні, це аксіоматично через переважний час перебування нашого рідного краю під владою інших держав. А стосовно «великої» України… У царській Росії не було класичної європейської картини — отут метрополія, яка жирує, а отут колонія, яка страждає (хоча тоді конфлікти не було так замасковано, як зараз). У царській Росії всі православні мали рівні права — хоч з Малоросії, хоч з Великоросії. Та й буддистів і мусульман не гнобили за ознакою віри. Не було колоній — була велична країна (як на той час, звичайно).

Чи був правий Богдан Хмельницький, чи була права Переяславська Рада, що попросились під руку й захист Москви? На той час — так. А на теперішній? І на теперішній — ТАК. Клептократи та їх хазяї захопили Україну та підсунули їй НЕ ТОГО ВОРОГА. Відмітимо — через гібридні технології підсунули, через «фонди», «НКО», «Просвіти» та інше подібне. Сьогодні багато хто вже зрозумів, що результати майдану — не ті, що мріялось. Але зовсім НЕ багато хто зрозумів, що ворог — не той. Головний ворог — той, хто завдяки гібридній війні проти українського народу організував майдано-брехню; той, хто дав Україні «на розвиток демократії» 5 мільярдів доларів і вже «відбив» їх.

Прості люди, хоч на Донбасі, хоч у Росії — НЕВИННІ. А от багатії, тобто олігархат/ТНК, — ВИННІ. І подивіться — польський ксьондз у фільмі «Волинь» говорить... про інтернаціоналізм! Так-так, про дружбу народів, яку в радянські часи називали інтернаціоналізмом. А в реальному житті інтернаціонально об'єднались не прості люди (пролетарії), а багатії (фінансисти й власники ТНК, ті, що в сутінках). Через оті сутінки, у які заховались реально винуваті, виставивши на сцену фальшивого ворога, через оці сутінки й вийшло на перше місце основне питання української філософії — «а ворог хто»?

Дебілкуваті відповідатимуть: «ворог — Росія!». Ні, досить цієї брехні. Ворог — олігархи, «вітчизняні» (хоча яка у них Вітчизна…) та іноземні. Геополітичний ворог Росії/СРСР/Руської Цивілізації — є водночас ворогом України та українського народу. І триває зараз війна за визволення країни; але не від міфічної «російської агресії», а за визволення Неньки-Вітчизни від альянсу Олігархату з іноземними «контролерами», що у сукупності є окупацією де-факто.

І Росія навряд чи допоможе — сама тільки у процесі звільнення від Заходу. Так що ще одна Переяславська Рада навряд чи буде, хоча вона й дуже потрібна. Дай Боже, щоб ця стаття, мої улюблені читачі, допомогла ВАМ зрозуміти, хто ворог. А фільм «Wołyń» — подивіться. Він того вартий, а на найбільш суперечливі моменти у стрічці ми Вам чесно вкажемо, але вже наступного разу…


Разом із цим читають

Коментарі

Залишити коментар

*