Українська душа у дзеркалі соцопитування

Останнім часом у ЗМІ з'являється обмаль позитивних новин і матеріалів. Маю на увазі реальний позитив, а не брехливий ненатуральний популізм. Оцей нарис має на меті заповнити вакуум оптимістичних публікацій. Виявляється, українська душа зовсім не прагне кидати копійки в обличчя через «не ту» мову. Українська душа прагне Правди і Справедливості. І від оцього факту починає співати вже моя душа.

А я думав, що молоде покоління України загублене для всього людського. Неправий я! І те, що я в цьому пересвідчився — щастя. А пересвідчитись в цьому мене заставили результати ґрунтовного, хоча й здійсненого на громадських засадах, соціологічного дослідження.

З результатами дослідження можна ознайомитись у відкритих джерелах, дивіться публікації від 2-го березня по 10 березня. А тепер трошки подробиць. Підемо вглиб.

В Управлінні статистики Сумської області України (досліджувалась сумська громада) наявною є тільки та інформація, здобування якої було проплачене замовником. Чомусь (хоча можна здогадатись чому) ніхто з нинішніх багатих не замовив дослідження стосовно уявлень сучасних українців про БЛАГО. Чи змінились ці уявлення у зв’язку зі зміною історичного проекту після 1991 року? Мали б змінитись, особливо з урахуванням масованої обробки і насильного втулювання того, що єдино зможе оправдати ексклюзивну експлуатацію (саме цими окремими особами) українського ресурсу. А що ж насправді?

У віковій категорії 21-30 років респондентів найменше — схоже, поїхали заробляти за кордон. До категорії «бідних» у 2015 році (на початок 2016) можна віднести 42% респондентів (є основи вважати, що їх кількість закономірно збільшилась). Заможних та багатих у сумській громаді було 20%. Порівняння діаграм сімейного благополуччя вказало на те, що молодь, яка знаходиться на утриманні батьків, значно рідше вважає свою сім'ю «бідною», аніж люди середнього і старшого віку. Активісти, що проводили дослідження вважають, що це пов'язано з тим, що молодь менше відчуває на собі нестатки — батьки з усіх сил стараються придбати улюбленим дорогі гаджети, навіть відмовляючи у чомусь собі. Метафізичність сприйняття світу у членів громади зросла порівняно з часами до 1991-го (християн всього 83,3%, а разом з буддистами і т. ін., так чи інакше релігійних є 87,4%). Тобто, наука почала грати меншу роль у формуванні світовідчуття. Добре це чи погано? А кожна медаль має дві сторони. Йдемо ще глибше.

До української спільноти за внутрішнім відчуттям себе віднесли 60,6% респондентів, до радянської — 1,8%, до європейської (?) — 10,7%, до російської — 3,3%. В цьому пропаганда української ідентичності (якою б штучною не вважали цю ідентичність деякі політологи) виявилась дієвою (але ще глибше заглянемо трошки пізніше). По гуманітарній інтелігенції картина приблизно така ж сама, як по всій громаді у цілому, от тільки «радянських» у ній у два рази менше (не виживають), а тих, хто не визначився у півтори рази більше. Тобто, якщо тягне до руського світу — у гуманітарії йти не варто.

А тепер дуже важливе запитання, що було поставлене респондентам: «Чи згідні в з тим, що людині для повноти відчуття особистого щастя, окрім особистого благополуччя й благополуччя близьких і рідних, необхідна ще й гордість від того, що вона живе й працює (вчиться) у своїй країні, котра б успішно розвивалась?» Було три варіанти відповіді: так (червоний колір), достатньо, щоб сім'я була щасливою (синій колір) і інше (зелений колір). Тут вже неможливо описувати, потрібно навести діаграму повністю:

Українська душа у дзеркалі соцопитування


Як бачимо, у всіх вікових категоріях червоний колір превалює, але все ж зі зменшенням віку (а це означає й досвіду) егоїстичне концентрування на вузькому сімейному колі, на собі улюбленому й індиферентність до громади зростають, особливо у порівнянні з суто «радянськими» людьми (вік 51-70 років). І, чим людина є молодшою, тим меншим є в неї рівень соціалізації, а найбільш соціалізованими є таки радянські люди. Але, але! Чверть віку пропаганди! Стільки грошей на гранти! Фальшива історія в школі! Брехня усюди: у фільмах, у книжках, на телебаченні! І — навіть у наймолодшій групі соціалізація превалює. Тобто червоного кольору більше, ніж інших кольорів. І далі — ще цікавіше.

Друге питання було стосовно комуністичності світовідчуття. Щоб обійти нав'язані стереотипи, саме слово «комуністичність» не застосовувалось, організатори дуже тактовно його обійшли. Питання звучало так: «Чи згідні ви з тверження, що соціальна рівність — це ПЕРШ ЗА ВСЕ рівність можливостей у розкріпаченні, пробудженні, розвитку й реалізації на практиці творчих здібностей кожної людини, а також рівність всіх перед законом?» Варіантами відповідей також були: так (червоний), ні (синій), інше (зелений).

Українська душа у дзеркалі соцопитування


І ЗНОВУ ЧЕРВОНИЙ ПРАВИТЬ БАЛ! У всіх вікових групах «так» — близько 90%. Тобто, якщо сформулювати основну ідею і мету комуністичної спільноти (не вживаючи самого слова), то практично всі — за! Вже звикло у молодших вікових групах прихованої, латентної комуністичності менше, аніж у старших поколінь. АЛЕ. Смердючі піндоси зі своєю американською мрією програли! І це дає надію на краще. Народ з такою комуністичною душею (хай вона навіть прихована для нього самого!) не зможе довго терпіти колоніальну залежність. НЕ ЗМОЖЕ!

Третє питання — стосовно градусу «радянськості». Воно було знов закамуфльоване (не було слів «совок», «ватник» і тому подібних). Просто у людей ввічливо запитали, який тип суспільного життєвого устрою вони хочуть. Питання звучало таким чином: «З яким з наведених тверджень ви у більшій мірі згідні?» І самі твердження:

1. Краще жити у суспільстві індивідуальної свободи, де кожний відповідає сам за себе і турбується про себе, де кожний — сам коваль свого щастя.
2. Краще жити у суспільстві, де ГОЛОВНІ питання життєвого устрою і життєвого забезпечення у РОЗУМНИХ межах регламентує держава, де немає надмірної нерівності у розподілі доходів між працюючими членами суспільства (більш, ніж у 5-8 разів), де люди підтримують один одного.
3. Важко відповісти (чи інший варіант відповіді – коротко сформулюйте).

Українська душа у дзеркалі соцопитування


Що ж, знову превалює червоний колір, знову радянськість перемогла індивідуалізм та егоїзм. Все ж бабусі з дідусями а також мами з татами — виконали свою місію. Коливання градусу радянськості — у межах від 85% до 64,2%. Все ж, усі ми — «совки», «ватники» й «колоради». І це — дивовижно, хоча й дуже і дуже ДОБРЕ. А націоналізм виявився лишень тоненькою шкірочкою, що прикриває людську українську душу. Зішкрябати цю тоненьку шкірочку можна. Поки що.


Разом із цим читають

Коментарі

Залишити коментар

*