Всеслов'янська єдність: від слів до справи

Всеслов'янська єдність. Саме цій ідеї буде присвячений Всеслов'янський з'їзд, що розпочне свою роботу 26 травня у Москві. Це - знакова подія. Але знаковість - не головне. Головне - звідки виникає потреба у єдності такого типу?

Нагадуємо — перший такий з'їзд стався 150 років тому у 1867-му...

На Західній Україні більше досвіду боротьби за слов'янську єдність, аніж на Східній. Сподіваємося, таке висловлювання — не образливе для братів-східняків. За оцю саму єдність галичани гинули у Терезині і Талергофі, за оцю єдність боролися братчики з «Руського Братства», що збирали гроші Івану Федорову на його першодруки, про оцю єдність мріяв Маркіян Шашкевич і «Руська Трійця». Так, тут не до образ. Навпаки — ми, «западенці», вдячні вам, «східнякам», за те, що не впали у боягузтво й підхопили стяг, що впав з ослаблих рук Руської Галичини.

Так, у всі ці довжелезні-довжелезні часи нас — галичан, що берегли святе поняття нашої Єдності — винищували фізично, поки ви, «східняки», цвіли під дахом єдиної з росіянами Держави. Але ми ослабли, і ви таки підхопили прапор слов'янської єдності. Низький вам уклін, брати та сестри зі Сходу, де Донбас під обстрілами відстоює своє право на життя та право НЕ зраджувати своєї історії та крові.

Якось закинула автора цих рядків журналістська доля на Закарпаття. І була там душевна розмова з молодим (тоді ще молодим) закарпатським хлопчиною. Виявилось, що хлопчина служив у Радянській армії і російську розуміє краще, аніж українську. Ви тільки уявіть собі - русин РОЗУМІЄ РОСІЙСЬКУ КРАЩЕ, АНІЖ УКРАЇНСЬКУ! Я ж тоді, як ввічлива людина, переходив на ту мову, яку вважав рідною для співрозмовника. У радянські часи саме так було ввічливо... А житель гірського села російську розумів краще... чи не доказ це того, що роздмухувати конфлікт «мовного питання» через якусь «українізацію» можуть тільки вороги українського народу, які зараз й очолюють Україну?...

Але зараз мова не про мову, а про єдність, чи має вона глибокі коріння.

Ще один приклад з життя. Закинула мене журналістська діяльність у Болгарію. І вдалося мені розговорити одного болгарина середнього віку. І було це вже після розпаду СРСР, коли небо Болгарії вкривали біляві сліди від понадзвукових військових літаків НАТО. Болгари казали, що літаки не військові, але я подивився у Wiki — не могли то бути пасажирські понадзвукові. Все ж таки військові, і було їх понад вісім за годину.

Але повертаємось до цікавої розмови. Зачепили ми і російський газопровід, і посперечалися щодо болгарського царя Бориса — бо деякі вважають, що його отруїли німецькі нацисти за те, що НЕ хтів воювати з Росією (тоді СРСР). Аж потім я сказав: «Для мене головне, щоб Болгарія ЗАРАЗ не пішла воювати на Росію» (разом з НАТО, мається на увазі). І болгарин сказав: «НЕ ПІДЕ. НАРОД НЕ ДОЗВОЛИТЬ». От так. Не піде воювати, бо народ не дозволить. А у нас? Чому МОВЧАТЬ, ті, що не згідні з війною? НЕ МОЖНА воювати ані з Росією, ані зі Східною Україною. І ті, хто виправдовує таку війну, яка є водночас громадянським конфліктом та каральною операцією незаконного режиму — або з глузду з'їхали, або душу загубили. Може отаке загублення душі і є її метафоричним продажом дияволу? Я - не спеціаліст з богословських питань. Але у тихому-мирному (у порівнянні зі Сходом) місті Лева я не можу визнавати «справедливою» ту диявольську, прокляту та братовбивчу війну, на яку прибічники постмайданного режиму наліпили ярлик «АТО».

Вважаю, що основним завданням вищевказаного з'їзду є заснування медійних ресурсів-«майданчиків», на яких мали б можливість висказуватись ті, хто ЗА єдність. Така «точка опори» МАЄ БУТИ у всіх країнах, представлених на з'їзді, і обов’язково (для нас — насамперед!) в Україні.


Разом із цим читають

Коментарі

Залишити коментар

*