Україна: отруйна і вкрай небезпечна

Нещодавно українські ЗМІ повідомили про нагородження солдата-прикордонника за порятунок вагітної самогубці. «Нібито українські» псевдо-журналісти не вміють думати навіть на одну сходинку вище, інакше б вони таку новину не повідомляли. Така соціальна ситуація, щоб вішалась вагітна або кидалась з балкона мати двох дітей, востаннє була на Україні у 90-ті.

Тоді, у 90-ті, у Львові викинулась з балкона мати двох дітей, бо їй не було чим їх годувати. А у наш цех прийшла лікар з заводського медпункту і попросила: «Люди, зробіть хоч що-небудь, у людини жахливий аналіз крові». Хоча вже півроку нам не платили платню, гроші на їжу ми зібрали. Але було вже запізно — жінка померла голодною смертю. Після неї залишилась 14-річна дівчинка. Жінка була одинокою (розведеною), продати не мала чого, бо перед самим розвалом Союзу в неї обікрали квартиру. Йшов перший етап деіндустріалізації України — перестали платити заробітну платню. А дівчинка залишилась тому, що мати віддавала їй останній кусень хліба, а сама не їла. Фактично це був перший етап геноциду, бо від деіндустріалізації страждали насамперед ті, у кого родичів на селі не було, у яких хоча б якоюсь картоплею можна було розжитись і не вмерти. Але повернемось до самогубства як явища.

Зараз у Європі спостерігається дуже цікава закономірність: чим більше уряд країни ляскає язиком на користь ЄС і НАТО, тим більше у країні самогубств серед населення. Перше місце за кількістю самогубств на тисячу чоловік населення у Європі займає Литва — 28 самогубств на кожну тисячу чоловік. Раніше Україна у цій шерензі була четвертою (після Литви, Угорщини, Естонії) зі своїми 18-ма самогубцями на кожну тисячу населення, але зараз (2017-му) на Україні вже стало 22 самогубця на кожну тисячу населення. Ми обігнали Угорщину та Естонію. Литву поки що наздоганяємо, але, якщо й далі будемо рухатись у тому самому руслі, то наздоженемо й переженемо обов'язково!

Агітація за «європейський вибір», за користь НАТО у якості захисника є маркером тотальної залежності країни від зарубіжжя. А така тотальна залежність у свою чергу призводить до деіндустріалізації (хазяям не потрібні конкуренти, їм потрібна монопольна влада над ринком, перейшли вже часи, коли конкуренція була двигуном прогресу). Зараз вже закінчилась найвища стадія розвитку капіталізму — імперіалізм, йде, напевно остання, стадія розвитку капіталізму — глобалізм. Замість якості, реклами, дешевизни як переваг, що дозволяють отримувати перемогу в конкурентній боротьбі, приватні власники (або капіталісти, якщо завгодно) винайшли безпрограшний інструмент отримання прибутків — монополізацію ринку. Тому й укрупнюються корпорації, стають міжнародними. Тому й ви не маєте куди дітись і платите такі комунальні, які вам намалює монопольний «постачальник послуг», хоча ніякий він не постачальник, а реальний рабовласник. А хто ж раби? А ті, хто користується «послугами».

Оці явища суспільного життя на фоні практично відсутності нормальної роботи вкрай напружили соціальну ситуацію на Україні. А соціальне напруження, туманність і безперспективність, фактично відсутність, майбутнього — призводять — до чого? Правильно, до індивідуального виходу з безвихідної ситуації, тобто до самогубства. Тому й росте кількість самогубств на Україні, тому й буде рости, якщо народ не схаменеться й не почне щось робити замість сидіння у хаті з краю.


Разом із цим читають

Коментарі

Залишити коментар

*