Як «євромайдан» потоптався по людських сім'ях

У багатьох моїх знайомих після майдану почалися негаразди в сім'ях. З чим це пов'язано? З того, що, в основному, нерозуміння спостерігається між поколінням радянських людей і новими поколіннями, що вже не застали радянської влади, напрошується висновок, що в основі конфлікту поколінь лежить не типовий конфлікт між батьками і дітьми, а все ж... ні, навіть не ідеологія. Я б сказав, що основною відмінністю між поколіннями є наявність і відсутність людяності. Молоді, яких якомога нижче нахиляли до плазування перед грішми (те, що традиційно називають «мамона», «золотий тілець»), до понять «вигода» і «конкретність» у міжлюдських стосунках не розуміють трепетної любові мудрих і старших до радянських еталонів моральності і етики. Нахиляли різними способами, але ми зараз не про способи обробки суспільної свідомості. Хочу поговорити з вами про те, що скріплює людей і робить їх власне людьми.

Мій знайомий проти волі своїх рідних поїхав на Донбас і вступив у лави Ополчення. На фронт його через стан здоров'я, звісно, не послали, але користь приніс: охороняв те, що було потрібно охороняти. Тепер він мріє поїхати до Росії, а рідні (молоді) противляться. Нерозуміння один одного й різна оцінка одних і тих самих подій і явищ — тотальні.

Моя знайома (немолода, але мудра й розумна жінка з, тоді ще якісною, радянською вищою освітою) — теж хоче, але не може виїхати з України через рідних. Хто ж тоді за онуками буде дивитись? І за чоловіком-інсультником доглядати? І — те ж саме нерозуміння у сфері основ людського буття: що для людини і суспільства добре, а що погано. Якась прірва розверзалася між поколіннями; і навіть між людьми одного покоління. Бо ж ще одна моя знайома, талановита письменниця, що пише і російською, і українською, навіть розвелася з чоловіком через те, що чоловік мав бажання вступити до нацгвардії й когось там «захищати» на Донбасі (який цього «захисту», м’яко кажучи, не просив). А вона — співчувала реальним захисникам Донбасу, повстанцям, і простим людям, які вже третій рік живуть під обстрілами.

Потоптався майдан по українських сім'ях. Як Змій Горинич проорав душі і заставив людей розділитися на три табори. Так, саме на три: майдан, антимайдан (повстанці) і хатаскрайники-егоїсти. Таке вже було — у двадцяті, у першу громадянську. А тепер — друга громадянська. Такою вона, напевно, і увійде в історію.

Про що казати: навіть у сім'ї автора цього тексту— те ж саме. І, якщо подивитесь навкруги, то самі побачите масу прикладів, вже не кажучи про рідних, які залишились по різні сторони від україно-російського кордону. Та цього замало для ідеологів братовбивчої війни. В'ятрович, директор Інституту національної пам'яті України, закликає ще більше роз'єднатися, він вважає (чи щиро?), що жителям країни потрібно РОЗІРВАТИ ВСІ ЗВЯЗКИ З РІДНИМИ, що проживають на території Російської Федерації.

Я — НЕ ХОЧУ цього робити. Хочу залишитись людиною, та нікому не поступлюся своїми кровними зв'язками, власними переконаннями, громадською позицією, конфесією, поглядами на Історію тощо. А ви?


Разом із цим читають

Коментарі

Залишити коментар

*