Розмір пенсії як злочин

Дуже цікаву судову справу виграв пенсіонер з України. Європейський суд з прав людини визнав, що рівень української пенсії є злочином і зобов'язав державу виплатити українському пенсіонеру Валерію Петриченко 1200 євро компенсації. Справа тягнулася протягом майже десяти років, але воно того варте.

Сьогоденна влада на Україні продовжує вищати про голодомор, який ніби-то стався через етнічні ознаки, а сама що робить? Хіба не є голодомором навпаки рівень пенсій на великій Україні і хіба не є голодомором невиплата пенсій на Донбасі? Якими ж ознаками користуються маргінали від влади, щоб піддати геноциду громадян України?

Ідол і бог сучасної влади (не справжній бог, звісно, а ідеологічний, для лохів) про це сказав так: «Ми розуміємо, що наша ідея така велична, що коли йде мова про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони жертв потрібні й можливі, щоб її реалізувати». За логікою поведінки бандерівців, вони завжди знищували тих, хто не хоче перевиховуватись у їхньому бандерівському дусі. А це і є пенсіонери, виховані у часи радянської влади. Поки що теперішня українська «влада» камуфлюється під «демократичну» (скоро перестане, бо надія на гроші від Заходу стає все більш примарною) - тому дійсне ставлення до проблеми радянських за складом душі людей вона висловлює вустами дрібних шавок.

Подивіться, що пише «волонтер» Роман Доник:

Розмір пенсії як злочин

Це ж він і вас має на увазі, вельмишановний читачу. Бо ж навряд цей ресурс буде читати член «правого сектору» або цивільного корпусу батальйону «Азов». Тобто, таке читають мислячі люди, а вони вже не маленькі, щось побачили й порівняли.

А інший ідол і бог (теж ідеологічний) писав про «перевиховання» ще жорсткіше: «Не залякувати, а винищувати! Не треба боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Нехай з 40 мільйонів українського населення залишиться половина — нічого жахливого в цьому немає». Це вже сумнозвісний Шухевич. Від цього геноциду ніхто не застрахований, адепти майдану в тому числі. Геноцид чоловічого молодого населення успішно проходить в т.зв. АТО.

«Владі» не потрібне населення, навіть покірне — хіба що обслуга. Нажаль, постмайданний режим не думає на крок вперед — бо, якщо населення не стане, то й сама "влада" стане непотрібною Заходу-володарю. Староста по бараку потрібний тільки тоді, коли у бараці хтось є.
Єдина надія - коли діло доходить до краю, то народ здебільшого все ж прокидається. Валерій Петриченко радить усім пенсіонерам піти його шляхом - мирним, до речі, шляхом, і зовсім не повстанським. Він радить відсудити у режиму достойну пенсію через посередництво міжнародних судів, поки вони є — бо хазяї глобального світу збираються прикривати і їх. У них заплановано регрес і відкат назад.


Разом із цим читають

Коментарі

Залишити коментар

*